Молитва є водночас особистим зусиллям і даром Божим. Найглибша її глибина — у нашій спрямованості до Бога всім серцем, всім розумом, всіма своїми почуттями, в жаданні зустрітися з Богом обличчям до обличчя.
Але основа щоденної молитви мирянина — це традиційні вранішнє та вечірнє правила. І як часто ми виявляємо свою неспроможність відгукнутися на слова цих святих молитов належним чином. Тому що душа наша ще не готова, не здатна зрозуміти й відчути все те, що колись вирвалося зі святих сердець справжніх подвижників.
І нічого дивного в тому немає. Адже їхні молитви — це не просто слова, а крики душі, які пролилися у свій час наче кров із рани. Важливо усвідомлювати це і молитися чесно, як перед Богом, так і перед самим собою.
Тільки ж як це зробити? Не молитися тими словами, котрі ще не стали «своїми», аби не допустити формалізму чи, навпаки, молитвословити, не зважаючи ні на що?