Смеркає день. Муркоче пісню кішка.
На шибці дощ октави написав.
Й лишилось вже до казки зовсім трішки…
Якби ще руку звідте хтось подав.
Ступає дощ тихесенько по листю,
У жовтень вбраний. Ходить під вікном.
І видасться — до щастя зовсім близько
І світло так, неначе перед сном.
І світло від лампадок горобиних
І затишно від спокою в душі..
Так віриться — до долі крок єдиний,
Та падолист ще, вечір ще, дощі…
Вони минуть. Загорнутим у небо
Старим тополям цвіт хтось нагадав.
Й зайдеться серце: «Зовсім трішки треба…»
…Аби лиш тільки руку хтось подав.