Пам’яті мого батька присвячується
«От Господа стопы человеку исправляются, и пути его восхощет зело.
Егда падет, не разбиется, яко Господь подкрепляет руку его»
Псалом 36
І
— Левко!!! Ой, рятуйте! — пронизливий зойк вибухом відчаю вирвався з глибин її надірваного серця.
Машина зупинилася, а за нею увесь транспорт, що прямував на захід. Мати скочила з кузова, вслід неї дві дівчини. Вони кинулися до хлопчика, що лежав на бруківці. Вантажівка, завертаючи, втрапила колесом у яму, і 13-річний хлопчина, не втримавшись, випав із кузова.
Левко лежав голічерева з розкинутими руками і трохи зігнутими в колінцях ногами. Він ледь дихав, очі заплющені, а з вуха і правої скроні цибеніла кров.
— Ой, синку, аньолику мій! Як же я тебе не втримала! Люди добрі, допоможіть! — волала мати до людей, що вже збиралися довкруж.