До кого приходить свято?

Оригинал на русск.яз

Жили по сусідству Кіт та Пес, жили дружньо — сварилися лише у свята.

І що за спокуса така? Як тільки підходить час готуватися до свята, так і починається…

Кіт метушиться: продукти особливі купує, подарунки, будинок намагається привести в порядок, прикрасити якось. А Пес живе собі, як раніше: будинок стереже та на місяць виє.

Настає день свята, збираються друзі разом, за столом, але сумно їм, свята немає.

— Мабуть, не хоче до нас приходити свято — вирішив Кіт. І пішов покликати для радості Гусака, який жив також неподалік. Як увійшов Кіт до сусіда, так і обімлів: будинок прибраний, прикрашений, Гусак теж наряджений і веселий, і гості його сміються, жартують.

Зрозумів Кіт, що сьогодні Гусак до нього не прийде — свято у нього! Повернувся Кіт додому, а там Пес спить, згорнувшись калачиком прямо на столі, на новенькій білосніжній скатертині. Не витримав такого неподобства Кіт та як зашипить:

— Чого це ти брудними лапами своїми поганиш мою святкову скатертину?! Я цю скатертину два місяці вибирав! Та й пригощання для свята я сам готував! Та й будинок тільки я прикрашав! Йди-но ти геть, блохастий Пес!

Так і посварились…

Псові образливо звичайно, адже він Кота, як брата любить, а тут грубість така. Піджав він свого хвоста, рикнув для годиться та й забрався геть.

Прибіг Пес до себе додому, а там похмуро, незатишно. Настрій його ще більше зіпсувався. Журба прийшла зі смутком замість радості.

Та недовго дулися один на одного Кіт та Пес, знову зійшлися, знову спілкуються. І ось вже нове свято не за горами. Прийшов Пес до Кота та й каже:

— Пробач ти мене, зрозумів я нарешті, що був неправий. Ось знову свято йде, і знову пройде повз нас, якщо я не готуватимусь до нього разом із тобою. Навчи мене, як правильно свято кликати, як його запрошувати.

Здивувався Кіт таким словам, але зрадів.

— Знаєш, я й сам не розумію, як свято запросити. Скільки я не старався, скільки не готувався, а свята все немає. Напевне, не зробив я чогось найголовнішого, — сказав з легким смутком Кіт і ласкаво почухав друга за вухом.

А тут і Гусак завітав до сусіда, поцікавитись як справи, як життя у друга Кота. Сіли вони утрьох чай пити. Гусак, як завжди, веселий, гоготливий. Ось Кіт і вирішив його запитати, як краще свято запросити, щоб радість прийшла та ніколи більше не залишала.

— Секрет тут досить простий, — важно прогоготів Гусак. — Свято приходить лише до того, хто до нього готується!

— Так я ж завжди готуюся, — здивувався Кіт, — а радості все одно немає.

Гусак знизав плечима, подякував за чай і пішов.

Знову Кіт і Пес залишилися удвох. Сидять, сумують, розмірковують. Раптом із нірки вибігло маленьке Мишеня. Воно з неймовірним зусиллям штовхало щось поперед себе.

— Ось! — пропищало Мишеня. — Цей пиріг моя мама зпекла спеціально для вас. Вона говорить, що треба обов’язково подарувати радість комусь іншому, когось ощасливити, тоді і свято прийде!

З нірки показалася всміхнена Мама-Мишка і сказала:

— Зі святом!