Поэзия Ти зігріваєш мої сни, Моя лебідонько кохана, Тихеньким дотиком весни... Та моя доля невблаганна. То лише сон. А що буття? В очах твоїх лише байдужість. Ченцем стрибаю в каяття... Та від кохання не одужать. 1.01.2013 Международный клуб православных литераторов «Омилия» Добавить комментарий