Причулося: десь падала роса –
Якась октава в досвітковій гаммі –
І матіоли видих – мов яса,
І хтось з півнеба творить оригамі.
Причулося як тріскотів вогонь,
Для мошкари обпалюючи крильця.
Й брав той димок, як блискавку до скронь,
Час –
людям заіконував ним лиця.
І спалось всім. І видилось у такт:
Дитинства світ і літ якась несправжність,
І перший лет, коли наївний птах
Довірив небу всю свою відважність.
А ще – в піску хтось пише імена
І звично каже менше, аніж знає...
...Причулося: за кроками луна –
Чинець у ранок браму відчиняє.
