Як тільки не називають це село, розташоване на північному сході Бериславщини! По-українськи офіційно «Милове», неофіційно «Мелове», по-російськи офіційно «Мыловое», але зустрічаються форми назви села «Миловое», навіть «Милово». Історики З.С. Орлова і І.Д. Ратнер зазначають незначну зміну деяких географічних назв Херсонщини, наводячи, як приклад, історію назви Милового: «Омеловое... превратилось в Меловое, Мыловое» [1].
Сучасна дослідниця історії села вчителька історії місцевої ЗОШ Ніна Іллівна Кречик вважає, що нинішня назва села є результатом помилки: до кінця 1960-х років село називалось «Мелове», по-російськи «Меловое». Наприкінці 60-х якийсь чиновник у Києві, зводячи назви населених пунктів по Херсонщині, написав назву села українською так, як нам звично тепер: «Милове» [2]. Від цього українського варіанта назви села зробили російський переклад: «Мыловое» та «Миловое».
Загадка походження назви села Милове розгадується за допомогою букви «ять», яку після революції 1917-го року вилучили з російського алфавіту. Географічна назва «Омеловое», за картою французького інженера де Боплана середини XVII століття в перекладенні Д.Н. Бантиш-Каменського 1829 року, позначає острів на Дніпрі, гілку (протоку) і річку [3], тут маємо написання через «е». Датою заснування села на місці зимівника вважається 1781 рік, і вже з 1782-го року є згадки про милівську Петропавлівську церкву. В 1784 році щодо «Омѣлового» в Держархіві Херсонської області є чимало документів [4], з 1785 року зберіглись метричні книги народжень, шлюбів і смертей [5], зберіглась також формулярна відомість по священниках і храму с. «Омѣлового» за 1800 рік [6]. Офіційно назва «Омѣлового» («Мѣлового») писалася через «ять», проте деякі пізні рукописні автографи наводять інші варіанти написання, через «и» та «е»: «Миловое» та «Меловое» [7; 8]. З 30-х років XIX століття «Мѣловое» стає містечком, «о» на початку назви відкидається, а після революції закріплюється назва «Меловое» по-російськи і «Мелове» по-українськи.
Зазвичай в російських землях «ять» читається як російське «е», в українських – як українські «і» чи «є». Тож, назву села, містечка, острова і балки «Мѣловое» цілком правомірно читати українською як «Мілове», «Мєлове», «Мелове», російською – як «Меловое». Походження назви «Мѣловое» пов’язують із крейдою, яку добували із милівських скель. В літературі можна побачити й таку назву балки – «Крейдяна» [9].
Наостанок не можу не погодитися із Ніною Іллівною Кречик щодо повернення старої назви, висловлене нею і в бесіді зі мною, і в дослідженні історії села [10]. З «Меловим» такої плутанини між українською і російською формами назви нема. Історично назва «Меловое»/«Мелове» більш вживане, та й «мыла» в назві села бажано уникнути, бо ж з вапняку не роблять мило, а крейду – ще як!
1 Орлова З.С., Ратнер И.Д. Два источника по топонимике Херсонщины / Орлова З.С., Ратнер И.Д. Из истории заселения Херсонщины. Краткий справочник. – Херсон, 1993. – 128 с. – С. 82.
2 Кречик Н.І. Історія села Милове /Архів Покровської церкви с. Качкарівка Херсонської області.
3 Орлова З.С., Ратнер И.Д. Два источника по топонимике Херсонщины / Орлова З.С., Ратнер И.Д. Из истории заселения Херсонщины. Краткий справочник. – Херсон, 1993. – 128 с. – С. 84.
4 Державний архів Херсонської області. Ф. 207, о. 1, с. 66.
5 ДАХО. Ф. 137, о. 20, с. 1.
6 ДАХО. Ф. 207, о. 1, с. 401.
7 ДАХО. Ф. 137, о. 20, с. 2.
8 ДАХО. Ф. 137, о. 20, с. 3.
9 Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. У трьох томах. Т. 1. – Львів, «Світ», 1992. – С. 31.
10 Кречик Н.І. Історія села Милове /Архів Покровської церкви с. Качкарівка Херсонської області.
