Отче наш, Иже еси на небесех! Да святится имя Твое, да приидет Царствие Твое, да будет воля Твоя, яко на небеси и на земли. Хлеб наш насущный даждь нам днесь; и остави нам долги наша, якоже и мы оставляем должником нашим; и не введи нас во искушение, но избави нас от лукавого.
Коли учні Христові запитали про те, як потрібно молитися, Господь поставив їм за взірець молитву, відому сьогодні саме як Господня, тобто — «Отче наш» (про це ми дізнаємося з Євангелій). Тому цілком обґрунтованою буде наша спроба повчитися правильній молитві на її прикладі.
Першим на що варто звернути увагу є біблійне свідчення про необхідність правильного підходу до молитви. До Бога слід звертатися не як кому заманеться, а так як треба. Обумовлено це тим, що інакше гріхи, котрими хворіють люди, стають нездоланною перешкодою для спілкування зі Всесвятим Богом. Правильна молитва стає можливою лише при певному направленні душевних сил. Можна сказати, що правильна молитва є ціллю молитовної практики, а як так, то до неї потрібно доростати. Але тільки правильна молитва є дійсно молитвою — реальною бесідою з Отцем Небесним. Нагадаю, що вона подається Богом, як дар.
«Отче наш» — перші ж слова викривають серйозні пошкодження нашого сприйняття світу, навколишніх людей і себе. Слова ці свідчать про те, що Бог є спільним Отцем для всіх. Не «мій», але «наш» говорить Господь. Це слово проголошує інших людей, так само як і Самого Христа, нашими братами й сестрами. Ми не усвідомлюємо наскільки пов'язані один з одним, не усвідомлюємо й того, наскільки тісно ми з'єднані з Сином Божим, котрий за Своєю волею став ще й Сином Людським. Церква говорить, що у Христі всі люди стають єдиним цілим.
Ближче до кінця молитви звучить прохання простити «дóлги наша»(гріхи наші), так само як ми вибачаємо інших людей, котрі тим чи іншим способом згрішили проти нас, наприклад, недоброзичливо ставляться до нас або ж просто дратують нас своєю недосконалістю і гріховністю. Це дуже важливо усвідомити. Адже чесно молитися такими словами більшість з нас не зможе, бо в душі ми тримаємо зло, принаймні, на тих, хто причиняє нам біль і збитки, на тих, хто нас не любить...
Тому однією з головних умов чистої молитви є чистосердечне всепрощення всім і всього. Перш ніж приступити до молитви потрібно примиритися з усім світом, з усіма людьми, інакше Господь, який повеліває сонцю світити і над добрими, і над злими, не почує наших молитов. Тим більше необхідно примиритися з тими, кого образили ми самі. Потрібно зробити все необхідне задля того, щоб погасити полум'я гніву в серцях тих, кого ми прогнівили. Якщо ж це вже стало неможливим, слід спокутувати свій гріх допомагаючи ближнім, жертвуючи своїм і собою заради інших.
Люди органічно єдині, поєднані один з одним по своїй природі. Це — не абстракція, а наша буттєва суть, яку на жаль ми не усвідомлюємо. Проте Церква покликана зцілити нас і від цього недуга. Саме в Церкві ми стаємо спроможними перетворитися на клітини єдиного живого організму — Тіла Христового. Людина — це всі ми разом. І кожен з нас настільки є людиною, наскільки дає жити іншим. Справжня єдність людей — єдність справжньої любові — можлива лише в Церкві, завдяки Таїнству Євхаристії — Причастя Тіла і Крові Христових. І знову ж таки йдеться про реальність, а не уявну абстракцію, як ми звикли вважати. Все це не просто красиві слова, бо Причастя є дійсно причастям до певної духовної реальності, яку називають Богом.
І Бог, так само є, не абстрактною ідеєю, а реальною Особою, з якою можна спілкуватися. Він «Сущий на небесах» духовних — є Джерелом усіляких благ і чеснот, тому найкраще для людини повністю віддатися Його святій волі. Людина має просто дати дозвіл Царю Небесному перетворити своє життя на Царство Боже.
Але не можна забувати про духів злоби піднебесних — демонів, які воюють проти Бога і проти людей протягом тисячоліть. Вони повсюди розставляють пастки, які не можливо обминути без допомоги святих небесних сил. Диявол має силу спокушати нас, та він не спроможний нікого згубити без нашої щиросердної допомоги. Адже від демонського свавілля кожного з нас захищає Бог. Він робить це завжди, крім тих випадків, коли ми своїми богопротивними і людиноненависними діями не випрошуємо протилежного.
Той же, хто бажає прославити в собі ім'я Боже — Христове, хто бажає такого ж блага своїм ближнім, і працює для цього не покладаючи рук, той є воістину здравомислячою людиною. Адже «Бог зганьбленим не буває». Остаточна перемога в битві між силами добра і зла за Ним. А значить і за тими, хто всією душею жадав цієї перемоги.
2005
