Айстри

Ті останні квіти айстр осінніх
Запливли, схиляючись, росою –
Айстр пожухлих, наче в чомусь винних,-
Наче безпорадною сльозою...

Сльози ці – свідомості надія –
Омивають душу від страждань,
Засинають спогади у мріях,
Смуток залишаючи прохань...