* * *
Ранок дихає білим туманом,
Миє шлях і старі ліхтарі.
Краплі нот, що розбризкує ранок,
Я збираю на мокрому склі.
В краплі нот, що розбризкує ранок,
Додаю поетичні рядки,
Чистий аркуш вбирає слухняно
Вільні рухи моєї руки.
Ранок дихає білим туманом.
Поспішаю, шукаю слова,
Підбираю акорди старанно.
Розкривається Богу душа.
Крізь спітніле вікно я дивлюся
На ранкову холодну росу,
І дивуюсь красі, і молюся,
Прославляю Господню красу.
Час вже вибілив бороду й скроні,
Час відлічує ранки і дні.
Я кладу своє серце в долоні
І даю його, Боже, Тобі.
28.02.2003 р.
Комментарии
Пронзительные стихи
Монахиня Евфимия Пащенко, 24/03/2011 - 20:03
Пронзительнейшие стихи, батюшка. Особенно - последняя фраза. Тут нечего сказать - точнее не скажешь. С уважением - м. Е.
Так хочется
Протоиерей Василий Мазур, 24/03/2011 - 23:32
подняться ввысь, а сил на это не хватает.
Прошу Ваших святых молитв, м.Евфимия.
Взаимно, батюшка
Монахиня Евфимия Пащенко, 25/03/2011 - 09:18
Взаимно, уважаемый батюшка. А мечта подняться ввысь...эх, она вечная. Просто вспомнила сейчас известную украинскую песню от лица человека, который глядит на небо и думает,и почто это он не сокол, да почто не летает? Тоже "тоска о Небе". Кстати, в детстве была у меня книжка загадок. И там была одна: "по земле ходит, а неба не видит". Кто, мол, это? А ответ...э-э...то существо, у коего хвостик крючком, а рыльце пятачком. Не знаю, кто придумал эту загадку, или они народная - но наводит на мысли. Спасибо Вам! м. Е.