Душа блукає у пекельнім краї…

Душа блукає у пекельнім краї…

Нехай душа блукає у пекельнім краї
І жар гієни душу огортає
Я до Святого Образу Твого
Моя Пречиста Матір, припадаю!

О, Цвіте несказанної краси
Душа моя до тебе лине з сумом
Заступнице моя, якщо б не Ти
До кого б я прийшла з душевним лудом

Мій вірний Ангел, з далечі небес
Печалиться і плаче від мого лукавства
Не віджени його, і поруч будь
Коли убога я, відправлюсь по митАрствам

О, як предстану перед Судією я!?
Душа моя, заплач, гріхи свої згадай
Ти, Діво, будь підтримкою мені,
Надією й останнім оправданням

Ридай, душа, допоки ще є час
Неправда поруч і нечистий глас
За Твого Сина я іду на хрест
І водночас же розпинаю кожен раз

Моя Царице! Радосте моя!
Лиш ти мене не осуди, Благая!
Крізь морок грішної душі
Тебе я прославляю, Пресвятая…!

Иеромонах Роман
Пускай по мне злорадствуют в аду...

Пускай по мне злорадствуют в аду,
И жар геенны душу обжигает.
К Святей Твоей иконе припаду,
Моя Отроковице Преблагая !

О, Цвете несказанной чистоты !
Душа моя к Тебе взывает стоном:
Заступнице моя, когда б не Ты,
К кому б еще прибегнул недостойный ?

Мой верный Ангел, далеко стоя,
Скорбит и плачет о моем лукавстве.
Не оттолкни ж, Владычице моя,
Когда пойду, убогий, по мытарствам.

О, как предстану я пред Судией ?
(Замри, душе, заранее рыдая)
О, Дево, будь поддержкою моей,
Пред Ним моим последним Оправданьем.

Рыдай, душе, покуда время есть,
Откуда ложь, откуда зло - не знаю.
За Сына Твоего готов на крест,
И сам же, окаянный, распинаю.

Моя Царице, Радосте моя,
Хоть Ты меня не осуди, настави,
И пусть мне ад. и из геенны я
Тебя благословлю, о, Пресвятая.