Душа блукає у пекельнім краї…
Нехай душа блукає у пекельнім краї
І жар гієни душу огортає
Я до Святого Образу Твого
Моя Пречиста Матір, припадаю!
О, Цвіте несказанної краси
Душа моя до тебе лине з сумом
Заступнице моя, якщо б не Ти
До кого б я прийшла з душевним лудом
Мій вірний Ангел, з далечі небес
Печалиться і плаче від мого лукавства
Не віджени його, і поруч будь
Коли убога я, відправлюсь по митАрствам
О, як предстану перед Судією я!?
Душа моя, заплач, гріхи свої згадай
Ти, Діво, будь підтримкою мені,
Надією й останнім оправданням
Ридай, душа, допоки ще є час
Неправда поруч і нечистий глас
За Твого Сина я іду на хрест
І водночас же розпинаю кожен раз
Моя Царице! Радосте моя!
Лиш ти мене не осуди, Благая!
Крізь морок грішної душі
Тебе я прославляю, Пресвятая…!
Иеромонах Роман
Пускай по мне злорадствуют в аду...
Пускай по мне злорадствуют в аду,
И жар геенны душу обжигает.
К Святей Твоей иконе припаду,
Моя Отроковице Преблагая !
О, Цвете несказанной чистоты !
Душа моя к Тебе взывает стоном:
Заступнице моя, когда б не Ты,
К кому б еще прибегнул недостойный ?
Мой верный Ангел, далеко стоя,
Скорбит и плачет о моем лукавстве.
Не оттолкни ж, Владычице моя,
Когда пойду, убогий, по мытарствам.
О, как предстану я пред Судией ?
(Замри, душе, заранее рыдая)
О, Дево, будь поддержкою моей,
Пред Ним моим последним Оправданьем.
Рыдай, душе, покуда время есть,
Откуда ложь, откуда зло - не знаю.
За Сына Твоего готов на крест,
И сам же, окаянный, распинаю.
Моя Царице, Радосте моя,
Хоть Ты меня не осуди, настави,
И пусть мне ад. и из геенны я
Тебя благословлю, о, Пресвятая.