Вы здесь

Слова шукають дорогу

Коли літають мої слова,
Немов думки дівочі,
Моя молитва завжди одна...
Летить вона в простір ночі...

Коли випливають мої думки
З безмежного світу свідомості,
Ти даруєш їм світла цілунки,
Незабутні краплини блаженної радості.

Коли мрії шукають дорогу
До таємних світів Галактики,
Ти сміливо ступаєш з порогу,
Складаєш мапу з життя мого клаптиків...

Як досконалий митець малюєш свої візерунки
На бурхливому морі буденності...
Мрії, слова, думки-безцінні свої дарунки,
Ховаєш з любов’ю у Вічності…

Коли втікають мої слова,
Ховаються в темінь ночі
Відчуй, що з тобою я,
Дивлюся крізь сльози в очі...

Комментарии

І ця жива думка ніби шукає шлях між слів - і знаходить, проторює його для читачів...

Неймовірно вразила й інтонація. Вона підкреслює отой політ молитви крізь темінь ночі...

Кажуть, що сльози покаяння, єдині здатні змити гріх... так і дивимось крізь сльози - але радісно! Дякую за краплини радості - їх так щедро у цьому творі!

Божої ласки Вам, Оксано!