Душа стомилась від щоденних перегонів...

                            * * *
Душа стомилась від щоденних перегонів,
Сліпучих спалахів, неонових вогнів,
Крикливих кишенькових телефонів,
Компьютерних холодних голосів.

Душа стомилась від постійної неправди,
Зрадливих друзів, що поширюють плітки,
Нещирих слів і почуттів несправжніх,
Докорів за нескоєні гріхи.

Душа у темряві провин своїх блукала,
Допоки Пастир Добрий врешті не знайшов.
Раділи янголи, що не пропала.
Сліз каяття у серці дощ пройшов.

Душа за сутністю своєю християнка,
Подоба й образ Всемогутнього Творця,
Без правди Божої невпинно в'яне
І вічне не наслідує життя.

Душа бажає пити, щоб не мати спраги,
Насичуватись благодаттю на землі,
Облишити тепер всілякі справи,
Молитися і бути у Христі.

Душа у білому вбранні, як наречена,
Свічою лине подумки у небеса,
Де радість невимовна й нескінчена,
Де Божий мир, і ласка, і краса.

                                        1.04.2002 р.