Богу

Твоя любов – неначе море,

Така безкрая, щира, світла.

Я розумію її мову,

Її в долонях носить вітер.

О, скільки падаю на землю

Під тягарем гріхів і болю.

Твоя любов – неначе зерно,

Росте в мені, мов в щаснім полі.

І я встаю слабкий і сірий,

Дивлюся в небо голубине.

Твоя любов така незмірна,

Душа в думках до неї лине.