Твоя любов – неначе море,
Така безкрая, щира, світла.
Я розумію її мову,
Її в долонях носить вітер.
О, скільки падаю на землю
Під тягарем гріхів і болю.
Твоя любов – неначе зерно,
Росте в мені, мов в щаснім полі.
І я встаю слабкий і сірий,
Дивлюся в небо голубине.
Твоя любов така незмірна,
Душа в думках до неї лине.