Вы здесь

Ян Таксюр. Поэзия

В одній квітучій у минулому країні...

Поэзия

БАЙКА ПРО ДЕ-ЯКІ ВАДИ ДВОКОЛЬОРОВОЇ ВЛАДИ

В одній квітучій у минулому країні
(Для стукачів: не Україні)
При владі рік у рік мінялися бандюги.
Що викликало певну тугу.
Наприклад, бандюги суто кримінальні
Мінялись на бандюг національних,
Патріотичних, автентичних,
Хоч ті та інші були не симпатичні.
Для кримінальних бандюків
Найперше то було бабло.
І щоб було його навалом.
Але ж вони і будували,
І дбали про врожай, і про тепло.
А для бандюг патріотичних
Було це все незвично...
 

Загадка України

Общество
Поэзия

(з циклу «Таємниці рідного краю»)

Питаю якось в кума:
— Як думаєш, чому обіцяний прорив
Не наступив,
І зубожіє день у день народ?
А він почервонів, сопе і каже:
— Ти не патріот.
Питаю якось в кума:
— Як думаєш, а може, ми стрибали марно,
І ті, кого обрали ми, не зовсім гарні,
А цей, наприклад, взагалі злодюга та урод?
А він заплющив очі, весь побілів та й каже:
— Ти не патріот.
Питаю якось в кума:
— Як думаєш, кумасю милий,
А може, нас, по ходу, обдурили?

Напис на солдатській могилі

Поэзия

Тут лежу у землі, мені двадцять було,
Я — сержант, з Ірпеня, звали Вася.
Ми стріляли крізь дим, все ревло і гуло,
Ну, а потім я вмер. На Донбасі.
Пам’ятаю рибалку, в саду солов’ї,
І як мама будила уранці.
Тільки маму пригадую, очі її,
І ще хлопця одного в Слов’янську.
Був той хлопець високим, білявим, худим.
І навіщо він вибіг з підвалу?
Тільки влучив снаряд, був старим його дім,
І ні дому, ні хлопця не стало.

Захисникам Києва

Поэзия

Солдати ВВ та спецназу,
Бійці батальйонів і рот!
На вас йде фашистська зараза,
А не український народ.
Народ України за вами,
Для нього ви — рідні, свої.
А мутять далекі «Обами»
І наші обам холуї.
Ні! Служите ви не режиму,
Не слухайте зрадницьких слів,
Отам, серед лайки і диму,
Ви — захист дітей, матерів.
Твій ворог, солдате, синочку,
Лице не покаже в бою,
Та знай, що забрати він хоче
І землю, і душу твою.
Він хитрий, він підлий, він справжній,
Ненавидить нас сотні літ.
За нього «писаки» продажні,
За нього Європа і світ.
Всі «геї» і «сери», і «герри»,

Два стихотворения Великого поста

Поэзия

               * * *
Гвоздинных следов не ищу.
И рёбер, и ран не ищут персты –
Знаю, Кто Ты.
В сердце моём для Отца и Себя
Ты устроил жильё –
Слышу дыханье Твоё.
И надежда, как свет,
Изливается в душу,
В ту, что была нечиста –
Это свет Твоего Креста.
И дерзая, кричу, вопию
Вслед за счастливым Фомой:
«Господь мой! И Бог мой!»

              * * *
Ты мне отрада,
И Ты мне ограда,
Чистейший цветок
Человечьего сада,
Кротчайшая кротких
Господнего стада.
С Тобой не страшусь я
Ни глада, ни ада,
В Тебе упованье
Небесного Града.
Лишь раз попроси обо мне
Милосердного Сына,
А больше не надо,
А больше не надо…

Верую

Поэзия

            * * *
Сердцем - тверже камня,
Неба не вижу подобно зверю я,
Верую, Господи,
Помоги моему неверию!

Странник слепой и глухой,
Стучу и царапаю двери я,
Верую, Господи,
Помоги моему неверию!

Дни словно пар над водой,
Всё – на краю и в преддверии,
Верую, Господи,
Помоги моему неверию!

Знаю, уйду от Тебя –
Не согласишься с потерею,
Верую, Господи,
Помоги моему неверию…

Твой снег

Поэзия

   * * *
Твой снег,
Твой свет,
Твой день,
Вопию Ти с колен:
Будь благословен!
Сквозь паутину дня
Лик Твой глядит на меня
В деревьях, птицах
Сидящих на крыше в ряд.
Свят! Свят! Свят!
И вижу я город иной.
Нет. Знаю, он есть,
Город, сходящий с Небес,
Как невеста украшенный,
Жилище Рожденного
Лучшею из Невест,
От нас Принявшего Крест.
И слышу у врат и у стен:
Прости и впусти!
Прости и впусти!
И подъемлет Царь Славы врата,
И летит от иссохшего рта:
Будь благословен!
Будь благословен!
Будь благословен!

Молитва сына

Поэзия

        * * *
Сын мой молится
Тебе, Богородице.
Ежик стриженых волос
В руку колется.
То выводит как стишок,
То не клеится,
Но душа его, и вправду,
Надеется.
Словно лучик от него
В Небо тычется,
Призри, призри на него,
О, Владычице!
Нынче в храме у Креста
Сын заплакал мой
О Сыночке, о Твоём,
О Распятом.

Страницы