У сутінках вранішніх

У сутінках вранішніх думки ще дрімають,
Тиху тривогу душі сповіщають…
Хтось плутає букви…збиває з дороги
Малює в свідомості світ ілюзорний...

Інтрига ранкова не довго триває
На покуті образ покірно взирає…
І сон відганяє в невидимі дал
Вічна молитва, як пташка злітає...

Нехай вона лине угору…до Бога!
Він завжди чекає смиренного друга
Розкаяння…сліз і цнотливого слова
Не милості хоче , а просто любові…

Папірчик зім'ятий в руках я тримаю
Бо він допоможе вуста розв'зати...
Сказати відверто, ковтаючи сльози
Про бруд, що від віку в глибинах дрімає...

В господі величній ця тайна триває
Де вічності звуки реальність ховають...
Божественний спокій з свічою гомонить
Із сутінків вранішніх душу виводить...