Камо грядеши, Україно?

Перевод на русский здесь

Операція «АНТИМІФ»  

Це лише здається, що термін «загниваючий Захід» — вигадка часів «залізної завіси». Насправді протистояння Сходу й Заходу в серцях та умах наших співвітчизників триває ледь не вічність, і бажанню одних в усьому наслідувати західний шлях розвитку протистоїть абсолютне його неприйняття іншими. Напевне, цю тему можна було б назвати ключовою в історії становлення нашої культури, народності, державності.

Росія — це євразійська країна, в межах якої відбувалося становлення багатьох народностей. А що представляє з себе Україна, до кінця поки що не усвідомлено, й ми лише намагаємося це зрозуміти. Проте, активне протистояння Росії вже говорить саме за себе. Ми заворожено дивимося на Захід і, прикрившись національними лозунгами, цураємось СВОЇХ і СВОГО, тому що ТАМ — міфологізована ЦИ-ВІ-ЛІ-ЗА-ЦІ-Я, й усякого роду гіпнотичні слова, типу «прогрес», «заможність», «права людини», «демократія» і т. ін. Але що насправді стоїть за тими словами — нам невідомо. Ми й не дуже турбуємося про це, адже більше схильні вірити, ніж думати. А раптом за чаруючими словами — лише МІФИ, які розповідають і про нас, і про них, тільки трохи викривлено? А може й не трохи...

МІФ ПЕРШИЙ
«Росія — в’язниця народів»

«Основні країни сучасного Заходу, на відміну від Росії, — мононаціональні. Тому декому здається, що французи, англійці, німці створили власні держави на своїх же територіях і не були загарбниками земель інших народів, а росіяни поневолили величезну кількість народів та племен.

Між тим таке співставлення країн Заходу й Росії, поза яким не виникла б формула «в’язниця народів», ґрунтується на дивовижній сліпоті й безпам’ятності.

Не потрібно бути фахівцем, аби знати, що на той історичний момент, коли французи, англійці й німці почали створювати свої держави, на тих землях жило багато різноманітних етносів — кельтських, іллірійських, балтських, слов’янських та ін. Їх було не менше (якщо не більше), ніж на території Росії, але вони знищені трьома пануючими етносами.

Переважна частина топоніміки (назви місцевостей, річок, міст) Франції, Великобританії й Німеччини не французька,не англійська, не німецька. Навіть загальна назва «Великобританія» походить від кельтського народу бриттів (а не германського — англів); так само Прусія (частина Німеччини) — це територія стертого з лиця землі великого й культурного балтського народу — прусів. Немає ніякого сумніву в тому, що якби німці в давні часи змогли надовго підпорядкувати собі й землі на схід від Неману, то від інших балтських етносів — литовців, латишів — залишилися б лише назви. У зв’язку з цим варто замислитись над долею цих народів у складі Росії.

Немає потреби викладати зараз всю етнічну історію західних країн. Достатньо порівняти її в самих загальних рисах з історією Росії, на території якої спокійно жили навіть зовсім «чужі» росіянам народи — башкири, комі, марійці, мордва, татари, удмурти, чуваші т. ін., а на окраїнах століттями зберігалися навіть малочисельні етноси у кілька тисяч або й сотень (!) людей. На Заході ж багато десятків народів або взагалі зникли, або перетворились у своєрідні етнічні релікти (як шотландці, валлійці, бретонці, гасконці, лужичани і т. п.). Нині лише два народи, що живуть на територіях великих західноєвропейських держав, продовжують відстоювати себе як ще живі сили — ірландці (в британському Ольстері) та баски (в Іспанії та Франції).

Вже якщо називати Росію «в’язницею народів», то логічним буде назвати основні країни Заходу не інакше, ніж «цвинтарями народів», а потім уже вирішувати, що «краще» — в’язниця чи цвинтар...» (В. Кожинов)

Зовсім коротко згадаємо й про Богдана Хмельницького, який пішов під крило православного російського царя заради збереження в Україні Православ’я — тоді це питання було актуальним. Сьогодні ж нашим керманичам не соромно водночас причащатися й у Папи Римського, й у розкольників, і при цьому відвідувати храми канонічної Православної Церкви. Їм навіть невтямки, що таким чином зраджується віра батьків і ганьбиться релігійна спадщина народу.

Просто ми втратили віру — свою, православну, — завдяки чому релігійна примара Заходу почувається у нас краще ніж на батьківщині, а різноманітні секти й секточки, гнані з Європи, в Україні отримують «постійну прописку», а з нею й право дурити голови і без того затурканим українцям.

Але ж наше етнічне коріння й витоки державності — у Православ’ї. Ми втрачаємо своє обличчя, глибинну суть, коли втрачаємо свою віру. І кожен крок у сторону Заходу стає кроком від Православності. Варто добре замислитись над тим, які сили нас туди тягнуть і навіщо.

Наївно до непристойності другом вважати Захід, а ворогом — Росію! Видно, історія так нічому нас і не навчила. Хоча, за влучним висловом християнського подвижника XIX століття святителя Феофана Затворника, саме Заходом нас карав, карає й буде карати Бог. Той, хто має вуха, хай почує.

МІФ ДРУГИЙ
«Права людини». Справжнє обличчя західного гуманізму

Гуманізм — це не просто щось хороше, а певний «ізм», себто світоглядна концепція, уява про людину, котра виправдовує конкретні практичні дії. Ця філософія виникла на ідеалах Просвітництва, її суть у фетишизації (обожненні) конкретно визначеної ІДЕЇ Людини з відмітанням усього, що в неї не вписується. Саме з ідеї гуманізму виросла зневага і, навіть, ненависть до всіх культур і народів, які противляться намаганням втягти їх у Європейську культурну систему.

Найповніше концепцію гуманізму реалізували радікали-ідеалісти, що емігрували з Європи до США, і красномовний наслідок цього — винищення індіанців. Алексис де Токвіль у своїй книзі пояснює, як англосакси виключили індіанців і негрів із суспільства не тому, що засумнівалися в ідеї загальних прав людини, а тому, що ця ідея не застосовується до цих «нездатних до раціоналізму створінь». Де Токвіль пише про масове винищення людей з повною й щирою повагою до законів гуманізму.

З гуманістичних ідей виросла теорія громадянського суспільства. ЇЇ творець, філософ Локк, розробив ідею невід’ємних прав людини. Його трактати надихали цілі покоління революціонерів. І якось дивно, що при цьому Локк був активним прибічником рабства й допомагав у такому дусі складати конституцію Південних Штатів Америки. Окрім того він вклав свої заощадження у Королівську Африканську компанію — монополіста работоргівлі у Британії.

Потрібно усвідомити, що работоргівля була тісно пов’язана з Просвітництвом. Саме за XVIII ст., за 1701—1810 рр. в Америку продали 6,2 млн. африканців (по дорозі, у трюмах, як вважається, загинуло разів у десять більше). Саме за 1811–1870 рр., коли вся Європа проклинала Росію за порушення прав людини, гуманні європейці завезли та продали до Америки ще 1,9 млн. негрів — хоч російські моряки декого з работоргівців піймали й повісили.

Так що «гуманізм по-американськи», в суті своїй, для нас — нищівний, адже в рамках їхнього гуманізму ми теж — індіанці й негри. Сучасний приклад цього — дії американців в Іраку, Югославії, Афганістані… Ми маємо врешті прокинутись від гіпнотичного сну, навіяного західноєвропейською ідеологією, яка протягом століть впливає на формування нашого ставлення до явищ життя і до себе. Потрібно усвідомити, що ми живемо в стані ментальної колонізації, хоч і не помічаємо свого рабства.

Так само, як не помічаємо того факту, що в Америці, не дивлячись на привабливе для нас сите й заможне життя, не дивлячись на безліч красивих лозунгів, попирається головне право — право бути Людиною. Високорозвинені технології маніпуляції свідомістю вже призвели до того, що люди, в кінці кінців, втрачають будь-які орієнтири стосовно норм. Недарма деякі вчені абсолютно серйозно говорять про те, що homo sapiens, як вид, на сьогодні зберігся лише у нас «відсталих». На Заході ж його вже замінили на homo informaticus та homo economicus. Той, хто має очі, хай побачить.

МІФ ТРЕТІЙ
«Про демократію»

У першу чергу зауважимо, що ми будемо говорити про демократію західного типу, адже існують її різновиди такі, як рабовласницька, вічова, військова, пряма і т.д. Однак саме західна демократія, завдяки промиванню мозків, сприймається всіма як просто демократія, себто антипод різним видам тоталітаризму. У західній політичній системі володарем всієї повноти влади проголошується сукупність громадян. Таким чином стверджується , що державою керує сукупність «кухарок». Рівність, запевняють, гарантується демократичним принципом «одна людина — один голос», який здійснюється під час виборів. Але ж «рівність перед законом не означає рівності перед фактом». Майнова нерівність створює у суспільстві «різність потенціалів» — сильну нерівновагу, яка тримається лише за рахунок політичної влади. Йдеться саме про владу в умовах громадянського суспільства. Бо раніше, за «старого режиму», влада не розподілялася частками між громадянами, а концентрувалась у монарха, котрий мав безсумнівне право на панування (і на його головний інструмент — насилля). Як у будь-якій державі, влада монарха (або, навіть, генсека) потребувала придбання авторитетності в очах мас. Але їй не була потрібна маніпуляція свідомістю.

Маніпуляція — це спосіб впливу на людей через програмування їхньої поведінки. Цей вплив, що направлений на психічні структури і дух людини, здійснюється потай і ставить своєю метою зміну думок, спонукань, цінностей та цілей (а в решті решт — світогляду) людей у потрібному владі напрямку. Доволі виразно про це висловився Пікассо: «Спочатку я знаходжу, а потім шукаю».

Слово «маніпуляція» своїм коренем має латинське слово «manus» — рука. Мається на увазі «спритність рук» при користуванні предметами. Звідси походить і сучасне переносне значення цього терміну — спритне поводження з людьми, як з предметами. Це доволі характерна риса маніпуляції: до людей, свідомістю яких маніпулюють, ставляться не як до особистостей, а як до об’єктів — свого роду речей. Головна ціль маніпуляції завжди ретельно приховується, а слова, що виголошуються є звичайною відволікаючою «стріляниною».

Ідеологія — це заміна релігії для громадянського суспільства, в якому вона стає головним фактором формування особистості. Створені нею міфи ліплять людину за образом і подобою ідеологічних формул. Найчастіше ідеологічні міфи впроваджуються в наші голови за допомогою засобів масової інформації та системи освіти.

Ідеологія виникла в Європі, як продукт Наукової революції і Просвітництва, але головним творцем концепції й технології маніпулювання масовою свідомістю від самого початку були США. З колоніальних часів американська політична еліта ефективно маніпулювала білою більшістю й придушувала кольорові меншини. Можна сказати, що американці здійснили науковий та інтелектуальний прорив, створивши в короткі строки новаторську технологію управління суспільством. Насильства й залякування авторитарних режимів вони замінили на індустрію поп-культури (в громадянському суспільстві), щоб непомітно, потайки маніпулювати свідомістю громадян через теле-, радіопрограми, пресу, реклами, різноманітні шоу. Таким чином, маніпуляція стала історично новим типом соціального управління, який сьогодні активно впроваджується не тільки в США, але й в інших країнах світу, в тому числі й в Україні.

Нагальна потреба у такому способі влади виникає лише при встановленні демократичного політичного порядку, адже звичайний тиран не маніпулює, а відкрито повеліває. Отже, якщо не звертати увагу на дешеву телевізійну пропаганду, а звернутися до серйозних джерел, стане зрозумілим, що демократія не дуже відрізняється від тоталітаризму, скоріше існують два типи деспотизму — східний і західний. Сучасний французький філософ С. Московіті головну особливість західного типу вбачає в тому, що він опирається на контроль не над засобами виробництва (економічна необхідність), а над засобами інформації (політична необхідність) і використовує їх як нервову систему: «Вони, — пише він, — проникають усюди, де люди збираються, зустрічаються, працюють.., щоб заперти їх у клітку заданих згори образів і навіяти їм спільну для всіх картину дійсності…». Маніпулятори ніби говорять: ми не будемо тебе змушувати, ми заліземо до тебе в душу, у підсвідомість, і зробимо так, що ти сам захочеш. Жертва маніпуляції втрачає можливість раціонально вибирати, адже її БАЖАННЯ й устремління програмуються зовні. Фактично, йдеться про ліквідацію головних громадянських прав. І задля цього в Америці працюють цілі інститути!

Висока, фактично безвідмовна результативність маніпуляційних методик ґрунтується на активізації низинних інстинктів і рефлексів, на провокації найгірших, і при тому найлегших на підйом, сторін людської природи. Як відомо, бур’ян зростає без будь-яких зусиль з боку огородника, але щоб виростити культурну рослину, йому доводиться багато працювати…

Зверніть увагу також і на те, що маніпулятори атакують, в першу чергу, підсвідомість, яку ми не вміємо ні контролювати, ні захищати. Ніхто з нас не знає вмісту своєї підсвідомості, законів її дії, тому й виявляється абсолютно беззахисним перед професійно-лукавими маніпуляторами. Щоправда, один захист таки існує — церковна символіка, і перш за все, святі образи та ікони. Тільки, звісно, за умови щирої віри в Бога і Церкву. Окрім того дуже корисно позбавитись шкідливої звички жити телевізором, образами ідолів поп-культури, мас-медіа та ЗМІ. Корисно відродити в серці святу віру батьків, щоб поступово наповнюватись світлом православної істини, адже лише Істина спроможна зберегти душу свободною. Шкода, що і на цій ниві насіяно багато плевели. Пересічний українець далеко не завжди коректно розуміє в чому суть поняття «Церква», «канонічна Церква», чим вона цінна, і чим відрізняється від розкольницьких, а як так, то й вірить у чесність деяких псевдо патріотів і псевдо проповідників, та йде шукати істину туди, де її вдень з вогнем не знайдеш. Але це вже зовсім інша тема, не менш складна, і вона потребує окремої розмови. Зауважимо на головному: раніше питання віросповідання народу значилося справою державного значення, адже релігійна єдність народу — це гарант безпеки і державної єдності...

Кілька слів потрібно сказати і про деякі інші секрети маніпуляторів. Так, одним з їхніх прийомів можна назвати безрозсудну релігійну вседозволеність нашої держави. Справа в тім, що маніпулятори доволі часто для дезорієнтації пересічного громадянина використовують такий засіб: мільйон варіантів відповідей на одне, актуальне для життя питання. За таких обставин обиватель просто відмовляється робити вибір, адже не в змозі відшукати істинні орієнтири оцінювання. Тоді, користуючись різноманітними технологіями, в його свідомість заганяється необхідний маніпуляторам набір «істин». Саме це зараз відбувається з нашою вірою. Незлічима кількість іноземних проповідників заполонила нашу землю не для того, щоб навчити нас істинній вірі, а зовсім навпаки — щоб витравити її з наших сердець, і, таким чином, відірвати нас від нашого коріння. Достойну відповідь одній з адепток американської секти дав православний священник, запитавши: «Ти в Києві була? Софійський собор бачила? Так от цьому собору років більше, ніж твоїй Америці. Хто кого вірі має навчати?»...

Останнє, про що необхідно сказати, це технологія беззбройної окупації країни засобами маніпуляції. Як правило, спочатку різко погіршується добробут народу. Адже збідніння великих мас населення викликає тривалий емоційний стрес, котрий руйнує захисні механізми свідомості. Потім настає час розриву різноманітних людських зв’язків, які і без того під час економічної скрути обмежуються. Старі зв’язки обривають з метою порушення цілісності суспільства, для його атомізації, а також для ізоляції від колишніх партнерів, щоб обмежити об’єкт маніпуляції штучно сфабрикованим простором. Обов’язково впроваджується в життя й відомий здавна принцип «розділяй та й володарюй». Паралельно триває виснаження духу народного, яке не зводиться до стомлення від нестатків. Душа найбільше виснажується вульгарністю. Людину стомлює приниження її устремлінь, висміювання її ідеалів, відволікання її до низинного. Не менш важливим для процесу оволодіння країною методами маніпуляції є загравання з елітними верствами населення, особливо з тими, хто має вплив і владу. В решті решт, хтось із них обирається на роль головного лобіста інтересів маніпуляторів. Саме його, всіма можливими й неможливими способами, будуть пропихати у владу спеціалісти-маніпулятори. І багато хто проковтне їхнього «черв’ячка», згодившись повірити в їхні міфи, й уподібниться загіпнотизованому кролику, який сам «добровільно» і «свободно» залазить у пащу до удава. Нагородою такому «кролику» буде професійна промивка мозку і редагування вмісту свідомості у заданому замовником напрямку, а також контроль над всіма засобами його існування…

Цілком очевидно, що виник новий, значно гірший, вид тоталітаризму, який замінив батіг на більш аргументований інструмент — «індустрію масової культури», мас-медіа, котра перетворює людину на програмованого робота. Як сказав німецький філософ Краус про сучасну правлячу верхівку Заходу: «У них — преса, у них — біржа, а тепер у них ще й наша підсвідомість». Доречно буде згадати і нашого славетного земляка Гоголя, який у свій час, перефразувавши Пушкіна, говорив: «Що таке Сполучені Штати? Мертвечина; людина в них вивітрилася настільки, що виїденого яйця не варта».

Отже, релігія(!) демократії насправді не звільняє людину, а навпаки відмовляє їй навіть в елементарному праві на автономію буття — поневолює душу. Доводиться говорити не стільки про нову політичну форму, скільки про новий і особливий ДУХ царства демократії. Прямо кажучи, відтоді, як маніпуляція свідомістю перетворилася на технологію панування, поняття демократії стало чисто умовним ідеологічним штампом, але він релігійно-бентежний для душі кожної мислячої людини. Тим більше, що саме маніпуляція стане головним засобом соціального контролю нового світового порядку.

Замість післямови

Коли йдеться про національну ідею України, про цінності, котрі мають живити серце нашого народу, необхідно дуже пильно стежити, а чи не будуть оті цінності міфічними, нав'язаними маніпуляторами заради нашого ж поневолення. Національні гасла — доволі зручне прикриття для багатьох, а що під ними, що насправді?

(За кн. С. Кара-Мурзи «Маніпуляція свідомістю»
та В.Кожинова «Монголи і Русь»)

2004 р.