(перевод с украинского)
Мой друже, плач! Она любила.
В ковчеге губ ее качался
Твой сон любви, и у кормила
Под нежным парусом спешила
Твоя душа, мир начинался
Рассветом чувств еще невинных
И юных слов дитя наполовину —
Как ты любил! Как ты влюблялся!
Не плач, мой друг! Ведь ты счастливый,
Ты все отдал, чтоб обвенчать
Свой сон любви... И сердца силы,
И силы разума... в бессилии
Страданья ты лишь мог отдать.
Микола Вінграновський
Мій друже, плач! Вона любила,
В колисці губ її гойдавсь
Твій сон любові, і летіла,
Напнувши ніжності вітрила,
Твоя душа, і світ займавсь
Світанням почуттів невпинних
І юних слів напівдитинних —
Як ти любив! Як ти кохавсь!
Не плач, мій друже. Ти щасливий.
Ти все віддав, щоб уквітчать
Свій сон любові… серця сили
І сили розуму… безсилий
Страждання ти лише віддать.