(перевод с украинского)

Мой друже, плач! Она любила.
В ковчеге губ ее качался
Твой сон любви, и у кормила
Под нежным парусом спешила
Твоя душа,  мир начинался
Рассветом чувств еще невинных
И юных слов дитя наполовину —
Как ты любил! Как ты влюблялся!
Не плач, мой друг! Ведь ты счастливый,
Ты все отдал, чтоб обвенчать
Свой сон любви... И сердца силы,
И силы разума... в бессилии
Страданья ты лишь мог отдать.

Микола Вінграновський

Мій друже, плач! Вона любила, 
В колисці губ її гойдавсь 
Твій сон любові, і летіла, 
Напнувши ніжності вітрила, 
Твоя душа, і світ займавсь 
Світанням почуттів невпинних 
І юних слів напівдитинних — 
Як ти любив! Як ти кохавсь! 
Не плач, мій друже. Ти щасливий. 
Ти все віддав, щоб уквітчать 
Свій сон любові… серця сили 
І сили розуму… безсилий 
Страждання ти лише віддать.