присвячено Орловській
(За твором Владислава Реймонта про життя Янки Орловської)
...В очах напівзгаслих
остання надія
І думка остання
у глибині тліє,
В зіницях з'явились
відблиски тривоги
Та очі заплющились. Все...
На підлогу
Упала дівчина у муках, у болі...
Та ні, це не гра
у гримованій ролі.
Це сталось
насправді,
не в сні, наяву.
Якщо ти заплачеш, тебе я пойму...
(ред. - або: "...чиясь чорна мрiя …
якщо ти заплачеш, тебе зрозумiю…")
Мерзотників погляди так глузували,
Образливі жарти
у серце штрикали,
І душу втоптали
в образливий жарт.
Той натовп тваринний
розчавив
ТАЛАНТ…
Ох, Янка, нащо народилась
на світ?..
Підрубані крила…
Зламали
Політ.