«Думи мої, думи…
…………………...........
Може, найдеться дівоче
Серце, карі очі,
Що заплачуть на сі думи…»
Тарас Шевченко
Знай, Тарасе, знай, знайшлося
Серденько дівоче –
Плаче гірко на сі думи,
Аж змарніли очі…
Наша воля, наша доля
Як була причинна,
Також само в людях ходить –
Все шукає Сина.
Злії люде всмак сміються:
«Най собі блукає!»
Бідолашна, має серце –
Розум зневажає.
У човні – діра! Ганьбитись
Вже часу немає.
За кермо безглуздо битись:
Човен потопає!