Мій янголик зимовий
ніколи не бачив моря:
все сніги і крижини,
морозні малюнки на склі…
Я прошу тебе, Господи,
ніби стежину виборюю:
не для себе – для нього,
янголика – хвилю, піски…
Я пишу Тобі, білим по білому,
з білого світу –
ті листи – ніби вимостки,
вгору, з легенів – на злет:
я співати б могла (так невміло
і несамовито!),
але спів його – паростком
вирвався з білих тенет…
Мій зимовий янголику,
пісня твоя – ніби злива,
для найтоншого слуху –
твоя надчутлива сльоза:
проступає із мороку
вічно розквітла слива,
сивий профіль гори
і зеленого моря базальт…