* * *
лід у душах розтане – й вода потече із очей
то прозора і чиста то наче зимова сльота
чистотілу духовного сила горить і пече
і мовчить чистота у западинах давніх печер
і у пам’яті довшає недоболіла верста
незнайомий сучаснику нібито бачились ми
і рубці барикадні однаково ниють на сніг
та у кожного крови не вище й не нижче корми
і вмерзаємо в кригу у передпокої зими
і на кожному – хрестик і хрест – і не чуємо ніг
під собою – і справді горить та земля
під ногами і правда в душі не мовчить
відчайдушно пірнаєш – і пір’я гріхів ніби тля
зостається назовні – і дивишся звіддаля
на подолану прірву і янгол застиг на плечі…