Добавить комментарий

Рідний батько, сивий Дніпре,
Рятуй неньку від недолі.
Легкокрилий швидкий вітре
Рознеси мій плач по волі.

Донеси до Бога звістку,
Як палає серця біль,
Та козацьку, як колиску,
Їсть на дні болотна цвіль.
Так нас голодом морили,
У Сибіру теж гноїли,
В голодранці всіх пошили,
Землю німцю віддали,
Мову нашу плюндрували,
Забирали в москалі.
І у кого запитати
Звіт, і хто тут на чолі?
Ті ж кати і волоцюги,
Ні, не ті, а діти їх.
Брешуть, крадуть їхні слуги,
Деруть шкури з нас живих.
Зажурилась Україна,
Нема спасу, хоч в петлю.
Лиха доля – сиротина,
Ненько, може це я сплю.