Добавить комментарий

Мої мандри світ жіночій
Неньки України,
Де найкращих жінок очі
Тихий рай родини.
Тут колись козацька доля
Волю здобувала,
Не здобула, лягла в полі
І журбою стала.
Гіркі слізоньки жіночі
Напоїли тугу,
Розбрелися світ за очі
Козаки із Лугу.
Поносили після того
Кайдани московські,
Потім поміняли Бога
На хрести бісівські.
То було, та стало гірше,
Пішла полем зрада,
Прийшло горе ще найгірше -
Українська Рада.
Міряє вона нам волю
Крадія руками,
Гірких сліз на нашу долю
Двадцятьма роками.