Добавить комментарий

<p>Очень своевременно рожденное стихотворение, уважаемая Альфия! Наше поколение, духовно- разбалансированное, благодаря &quot; гениальным&quot; призведениям многих великих классиков... Нам со школьных лет, навязывают непокаянное греховное страдание &quot; бессмертных&quot; творцов прекрасного. Возрождение духовности в школах должно начинаться с работ талантливейших православных литераторов клуба &quot;Омилия !&quot; Смею считать вас своими учителями.<br />
С огромным уважением к вашему творчеству, двухголосая луна - Серафима Христова.</p>
<p>ХВОРІ ВІРШІ<br />
Я відгук шукаю у душах пустельних,<br />
Таких загадкових, таких потаємних,<br />
Самітниць катуючих строк...<br />
Не встигли таланти, такі безоглядні,<br />
Ту зламану гордість, завжди безпорадну,<br />
Свою геніальність, таку безпощадну,<br />
Доне'сти до Бога за крок!...<br />
Хто ту непокаяну сповідь почує?!...<br />
Їх строфи криваві й досі катують-<br />
Безпомічні, хворі вірші...<br />
Вони залишились на віки, на ро'ки,<br />
Оті тяжкохворі безрадісні строки<br />
Чекати молебень весни...<br />
Серафима Христова, 13 років.</p>
<p>Р.S. Тільки здорова література, піднявши біль на поверхню, здатна підштовхнути серце до милосердя - замість самознищення.</p>