Наталья Романова. Стихи для детей

У суботу брат мій Рома
Без батьків лишився вдома.
Він – бешкетник у родині.
І завжди свою провину
Вдало списує на гномів.
Хто вони, не знає Рома.

Отже, сам на сам в суботу
Брат мій взявся до роботи
І почав: серветки-крила
Всю підлогу в залі вкрили.
Гах! – вазон розбив зелений.
З телевізора антену
Прикріпив коту як роги.
Потім дивиться на ноги,
А вони стоять в калюжі.
Засмутився Рома дуже –
Зрозумів, що трохи схибив.
– Де ж акваріумні риби?
Ці істоти невблаганні
Вже купалися у ванні.

Саме в час лихий такий
Повернулися батьки!
І... завмерли біля входу.

– Прощавай, моя свободо! –
І в очах змінився світ.

Вмить прибіг рогатий кіт
І зрадливо замурчав –
Маму з татом зустрічав.
Батько подих перевів:
– Що ж ти, синку, наробив?
Й мама дивиться на Рому:
– Звісно, це зробили гноми? 

От ветра склонились берёзы –
Головушки всех матерей,
И горькие Марьины слёзы
Пролились, как слёзы дождей.

И каждая капля, как камень,
Застыла над нашей землёй.
Ждёт каждая мама, когда мы
Обратно вернёмся домой.

И вечером грустным к утёсу,
Стирая свои башмаки,
Идёт заплетавшая косы
И камнем стоит у реки.