Очень своевременно рожденное стихотворение, уважаемая Альфия! Наше поколение, духовно- разбалансированное, благодаря " гениальным" призведениям многих великих классиков... Нам со школьных лет, навязывают непокаянное греховное страдание " бессмертных" творцов прекрасного. Возрождение духовности в школах должно начинаться с работ талантливейших православных литераторов клуба "Омилия !" Смею считать вас своими учителями.
С огромным уважением к вашему творчеству, двухголосая луна - Серафима Христова.

ХВОРІ ВІРШІ
Я відгук шукаю у душах пустельних,
Таких загадкових, таких потаємних,
Самітниць катуючих строк...
Не встигли таланти, такі безоглядні,
Ту зламану гордість, завжди безпорадну,
Свою геніальність, таку безпощадну,
Доне'сти до Бога за крок!...
Хто ту непокаяну сповідь почує?!...
Їх строфи криваві й досі катують-
Безпомічні, хворі вірші...
Вони залишились на віки, на ро'ки,
Оті тяжкохворі безрадісні строки
Чекати молебень весни...
Серафима Христова, 13 років.

Р.S. Тільки здорова література, піднявши біль на поверхню, здатна підштовхнути серце до милосердя - замість самознищення.

СпасиБо за Ваше стихотворение, дорогая Альфия. Безусловно немногим поэтам удалось достигнуть славы. Но мне кажется, что так не случайно устроено Богом, ведь чем выше слава, тем больше она растлевает человека, тем больше забирает творческих сил. 

Храни Вас Господь в творческом пути.