***
ось місто з якого ти прагнеш вийти у світ
ось вихід із нього - стриманий як і слід
ось люди які тебе визволять чи полишать
ось мапа де всі міста постали з боліт

то ж де ж то ж де ж
усе що ти не знайшла?
то ждеш то йдеш
і несть дорогам числа
і люди - простеж! - які визволять чи полишать
зникають теж
мов дорога що завела

волати кепсько волі мало волать
во златі палати входиш а сам не злат
не зла хотілось не зі зла починалось
чи навіть:
воліли щастя - вийшло не в лад

то ж де ж то ж де ж
за чим не встежила ти?
то йдеш то ждеш
а ліпше може б не йти?
зачин хороший
вичистили болото
ну а кінець на жаль такий як завжди

*****
Те, що любові нема –
не печалься
просто буває зима
час від часу

Буде: розтануть сніги
випадкові
і доростуть вороги
до любові.

***
Дива не стане –
диво настане потім
в час коли й дивом як чесно бути не слід
серце нестале
огризається потай
але напозір працює чемно до сліз

Кров пролилася
наче рясна порфіра
хтось усвідомить
пізно
так як завжди
ця безнадія триває довше ніж віра
якось негоже
Господи, відведи

Тиша спіткання світлом дише з-під каменя:
знаки незнані не з нами
з нами - пітьма
диво є диво
зблисло і в пам’ять кануло
віра є віра
схоче – прийде сама

Диво нестале
настане тому хто хоче
а хто не хоче то і не відає див
рветься світанок
півень тричі шепоче
тихо шепоче
кого почув – розбудив.

***
всі квіти ідуть додому у царство небесне квітів
весна починається з тебе
вироджується в теплінь
якщо і є хтось небесний
у цьому земному світі
яка непоправна милість
який кавалок терпінь!

та сяйво – воно з тобою
його відібрати тяжко
тому що воно незриме
і сам обмацуєш: де?

тож грієшся де доведеться
і просиш: таж забери мене!
а потім жахаєшся: рано
а янгол уже йде.

***
о великий Вавилоне!
твої ріки всохли
твої береги цвітуть

о великий Вавилоне!
води забракне швидше
ніж проступлять перші сльози
і на всіх не вистачить крові

будуть ходити паперові тіла
і шелестіти
о великий Вавилоне –
шелестітимуть –
о великий!

аж останню краплю
тверду як діамант
засмокче пісок

***
сліз мілка течія
у вікна молотить град
як невідворотність правд
вищих, ніж правда твоя.

друзі приходять теж
частіше йдуть вороги.

час повертати борги
смерті німий кортеж
ровесників перших бере.

горять на землі вінки
хоч мали б – на молодих.
труни тире
між там і тут пролягло
між теплом і теплом
дощ, що дихав за склом
проступить раптом крізь скло.