Дитячі віршики
***
Наша чашка миє вуха,
щоб вдягнути капелюха
і піти у гості,
де виделки гострі
й чайники
кирпаті
влаштували паті.
Швидко сковорідки
вимили борідки.
Швидко кралі-ложки
причесались трошки.
Тільки от у люлі
плачуть дві кастрюлі,
бо вони пузаті
залишились в хаті,
адже їхні кришки
заболіли трішки.
***
А в рудої киці -
золоті спідниці.
А в білої киці -
в лапках полуниці.
А в сірої киці -
складені копиці.
А в б'ючкої киці -
зеленка на пиці!
***
В ліс метелики летіли,
відпочить на доню сіли:
два на краї капелюшка,
два на носик, два на вушка,
неслухняний на валізку,
а ласкавий сів на слізку,
а найстарший - на сопілку,
а найменший - на мобілку!
***
бідним берегом ходить бука
бурі-бурі у нього боки
сірі-сірі у нього вуса
і великі лапаті вуха
бідний бука його бояться
а він добрий хіба що бурий
і від страху усі як в'язні
розум свій у ріці забули.
***
КУЩ КУЩИЩЕ КУЩАТИЙ
прямував на Хрещатик,
бо з бульвару Перова
всіх рубали на дрова.
Каже: що за химера?
Йду негайно до мера,
хай пан мер розбереться,
за що мучать деревця!
А у мера що днина -
неприйомна година.
Ждав КУЩ рік, ждав і далі,
та й приріс на Майдані.
***
Річку стягнуло взимку,
як у штанцях резинку.
Річці було незручно,
терпли ніжки та ручки,
голівка в неї боліла,
і щічка замерзла біла.
Та сонце прийшло - з рум'янцем,
а небо прийшло - із синню;
і річечка якось уранці
набралась кольору й сили.
Стрибнула вона на берег
у хвильках, ніби у перах.
Щаслива: нарешті розтала!-
бігла і муркотала.
А півник думав,
що курка.
А Мурчик думав,
що Мурка.
***
Сонечко летіло по колу,
задрімало, впало на школу,
камінців на школі чимало -
промінці найтонші зламало.
Дітки йому кашки носили,
щоби набиралося сили.
Сонце їхню кашку жувало -
в нього промінці заживали.
***
Отаке-е-е-енний грім гримить -
буде дощик через мить.
І так само, в межах миті,
будем наскрізь ми помиті!
***
повзла мураха по липі
тягла угору на линві
триста вагонів пшениці
щоб райські склювали птиці
щоб крила у птиць ясніли
наче дахи від снігу
щоб птиці на гілля сіли
і мед на землю струсили.
ВИШИНА
летять вишиті на небі
гусочки
на вишитій попереду
скінчилася нитка
тому вона без однієї лапки
а голос їхній -
синім по синьому вишитий
а моє вухо -
то вушко голки













Олесю, Дяку-Ю! Хотіось чогось
Олесю, Дяку-Ю! Хотіось чогось такого гарного, цілий вечір шукала по інтернету, нарешті тут знайшла! А про Ананас завчила.
Успіхів!
чудесні віршики
Олеся, чудесні віршики! Прочитала про вашу доню Іванку - і все стало зрозуміло: ось для кого вони так сердечно писалися! Хай буде доця здоровою, а вам - натхнення творити!
Дякую-дякую Вам! це Олеся,
Дякую-дякую Вам! це Олеся, якій лінь заходити під власним ніком, тож пишу як гість))