Час стікає так стрімко –
Від Різдва до Різдва…
На годинниках — стрілки,
На вустах — тлін-слова.

Листям б’ється у очі,
З райдуг пнеться у вись.
І почути не хоче
Те земне: „Зупинись…”

Та й спинятись не стане –
Щось чи зміниш в житті?
Тільки житом постане
Кілька зерен з куті.